12 найцікавіших місць Хмельниччини

Хмельниччина багато на унікальні місця, географічні цікавинки, старовинні унікальні маєтки, замки, церкви, споруди. А ти про усі місця знаєш?!
Тож у цій підбірці ми розповімо вам найцікавіші місцини, які варто побачити.
Вперед!

Бути в Маліївцях і не бачити диво-водоспаду – наче втратити півжиття. Навряд чи ще якийсь куточок України може похвалитися такою неймовірною спорудою. Самотня скеля висотою під два десятки метрів з небаченої краси водоспадом, приваблює сюди і туристів, і навіть прихильників язичницької віри. Вода, що стікає цівкою по зарослому мохом камінню, за два метри до землі розсіюється над входом у печеру, а потім збирається докупи і стікає довгим дерев’яним жолобом у ставок.

Здалеку двоярусний грот нагадує велета: порослого густим мохом, з роззявленою пащею-печерою. А вода, що стрімко падає з висоти майже двох десятків метрів і стікає до озера старезним дерев’яним жолобом, не зупиняється ні на мить вже кілька століть поспіль.

Водоспад, це не єдина пам’ятка в Маліївцях, Ви можете відвідати садибу графа Орловського або прогулятися по чудовому парку. Парк заклали в XVIII ст, загальна площа займала 17 гектарів землі. Його висадили у вигляді кленового листка, а стежки були своєрідними жилками листка, які з’єднувалися між собою. Парк прикрашали безліч скульптур і фонтанів, але на жаль велика частина не збереглася. Зараз тут ростуть 100-річні рідкісні дерева, більше 20 видів. Прогулянка по парку, залишить море гарних вражень для всієї родини!

Затоплене місто, заповідник, природний парк, українська Атлантида, колиска історії … Бакота – носить багато назв.

Сьогодні міста немає на карті України, але його краса заворожує кожного гостя. 

Недалеко від Кам’янець-Подільського знаходиться затоплене місто Бакота. Воно розташоване на території Національного природного парку «Подільські Товтри».
Історія і розвиток Бакоти переривається на початку вісімдесятих років на тлі будівельних робіт Новодністровської ГЕС. Жителів переселили в інші міста і села, а Бакоту затопили водою.
Перед переїздом місцевим жителям довелося вирубати всі ліси і знищити сади, щоб незабаром почалася споруда гідровузла …

Найвищою точкою Бакоти вважається Біла гора. Саме тут розташований скельний чоловічий монастир.

Прийнято вважати, що заснував монастир преподобний старець Антоній, який заснував Києво-Печерську Лавру.

Свято-Михайлівський монастир розташовується на висоті близько сімдесяти метрів над обривом берега Дністра. Наскальний монастир знаходиться на середній терасі схилу Білої гори.

У шістдесяті роки перестали справляти служби в монастирі. Ченці перейшли в інші релігійні громади. Церкву зруйнували. Книги, ікони, хрести та інше надбання храму було втрачено.​​​​​

А через кілька років після будівництва Новодністровської ГЕС стався обвал однієї зі скель Білої гори. Велику частину печер та усипальницю, прикрашену настінними розписами було знищено.

Сьогодні на місці монастиря залишилися три печери, і розташовані в два яруси ніші. Тільки в одній частині збереглися келії і місця поховання ченців.

З південного боку неподалік від печери монастиря можна виявити напис, який датують одинадцятим століттям. До наших днів збереглися руїни Михайлівської церкви.

В Бакоті є три джерела цілющої води. У спекотні літні дні температура води досягає дванадцяти градусів. За смаком вода дуже приємна. За словами місцевих жителів, джерела зцілили багатьох людей, які після молитви в монастирі випили цієї води.

Про Кам'янець-Подільську фортецю можна розповідати чимало! Саме ця фортеця зробила популярним містечко у Хмельницькій області. Фортеця входить до списку пам'ятників світової спадщини ЮНЕСКО і входить до 7 чудес України. 

Аналогів Кам'янець-Подільській фортеці немає в усій Європі. Природний ландшафт та непосильний людський труд створили з твердині недосяжну мрію. Знаходиться вона на так званому півострові, оточеному з трьох боків стрімкими скелястими обривами та річкою Смотрич. Від того і говорять що замок ніби «побудований Божою рукою». Вхід до міста обороняли Польська та Руська брами. Якщо було помічено ворога, миттєво наповнювався водою каньон. Така несподівана лінія оборони робила замок недосяжним ще більше.

Всю фортецю поділяють на Старий та Новий замок.
Старий замок знаходиться в самому серці твердині. Його загальна площа складає 1,5 га. За формою нагадує неправильний чотирикутник, по периметру якого розміщено аж 11 веж. На південь, ліворуч від ходу знаходяться: Папська, Тенчинська, Ляська та вежа Ковпак; із заходу вистроїлися в ряд: Західна, Денна, Нова (Велика) вежі; праворуч від входу, з північного боку Північний та Південний бастіони, вежа Рожанка, Водяна, Лянцкоронська, Комендантська, Чорна вежі.

Відвідати Кам'янецьку фортецю можна в будь-який час. Але найцікавіше буде потрапити на фестиваль у фортеці. А їх там проводять чимало. І фестиваль повітряних куль, і фестиваль з історичними реконструкціями, і фестиваль з етнографічно-хореографічного мистецтва, і бандурного мистецтва та багато іншших цікавих заходів.

Завдяки унікальному мікроклімату, в Голоскові, що неподалік Хмельницького, джерела не замерзають і в найлютіші морози. Це чи не єдине місце на Хмельниччині, де зимують дикі качки, чаплі та часом навіть лелеки. 
Таких джерел тут близько п'ятнадцяти. Вони б'ють з-під землі посеред села, й тонкими струмками розтікаються у видолинки, утворюючи болітця і невеличкі ставочки. Ані джерельні струмки, ані ставки не вкриваються льодом навіть в люті морози.

Це єдине скупчення такої кількості джерел поблизу річки Південний Буг.

Меджибіж розташований за 25 км від Хмельницького десь за кілометр від Вінницької траси. Селище належить до Летичівського р-ну. Cелище міського типу у Хмельницький області, у якому розташована відома пам'ятка фортифікаційної архітектури XVI століття. Назва походить від місця злиття річок Південний Буг і Бужок.

Меджибіж не такий відомий, як інші замки та фортеці України, але місце цікаве. Був побудований у 1540 році гетьманом Миколою Синявським. Сам замок знаходиться на околиці села біля водойми, що робить його дуже мальовничим.

Замок, звичайно, не відреставрований, але стіни та будівлі всередені збереглися, та й зараз потихеньку йде реконструкція. На території був навіть палац, від якого залишилися зруйновані стіни. Для любителів полазити по фортецях і руїнах - ідеальне місце.

Наприкінці літа на території замку проходить традиційний Всеукраїнський історичний фестиваль “Стародавній Меджибіж” (зазвичай його приурочують до Дня Незалежності). У фестивальні дні кожен може поринути у середньовічну (а також фентезійну) атмосферу, повболівати на лицарських турнірах, повчитися стріляти з лука у справжніх ельфів, та послухати менестрелів.

У глибині самого Меджибожа, неподалік селищного парку є ще одна подібна колона, лише кругла. Вона теж датується XVII ст. Легенди і її приписують османам, але й це — звичайний “фігурний” постамент.

На Славутчині в селі Клепачі на музей перетворили дерев’яного вітряка. Йому уже понад півтора століття. Донедавна він ще молов борошно. На Хмельниччині такі вітряки – величезна рідкість, бо є усього два. І обидва у Славутському районі: тут, в Клепачах, та в Гуті. Збудований, як кажуть, на семи вітрах. Місце, зізнаються в селі, предки вибрали дуже вдало: на справжнісінькому вітрогоні. Бо кілька метрів вбік – і вітру нема, а тут відчувається і в тиху погоду. Без перебільшення, цей вітряк для клепачан –оберіг села. Його своєчасно врятували від знищення та перетворили на музей.

Вітряк в Клепачах височить уже понад півтора століття. Збудований, як кажуть, на семи вітрах. Місце, зізнаються в селі, предки вибрали дуже вдало: на справжнісінькому вітрогоні.
Староста села Анатолій Клімчук розповідає, що до 70-х років минулого століття у Клепачах було таких 4 вітряки. Нині ж – усього один. З цим вітряком у мешканців асоціюється чимало подій: тут призначали побачення, вперше цілувалися чи ховалися, щоб погратися в піжмурки... Недарма на гербі села зобразили саме вітряк. А торік територію довкола вітряка обгородили та почали тут облаштовувати музей.

З’явилося таке диво у нашому селі у 1864 році ще за поміщиків Вікшемських.
 Вітряк стоїть на одній дубовій нозі – шибері, підпертий чотирма опорними стовпами – ведмедями, і з усіх боків обшитий дошками. Висота вітряка – 12 метрів. А розмах крил – 16. Усередині – 2 поверхи…»Молов вітряк зерно до 1965-го, а потім крила зупинилися… Наприкінці 80-х вирішили його відродити. 
Нині крила вітряка стоять на гальмах. Але усі деталі справні – хоч і зараз до роботи. І колишній млин-вітряк зараз функціонує як музей.

Свято-Троїцький жіночий монастир  — жіночий православний монастир в Україні, розташований у селі СатанівськаСлобідка (нині Городоцького району Хмельницької області). В 1709—1793 роках був унійним чоловічим монастирем Чину Святого Василія Великого, з 1793 року — православним чоловічим, а від 1899 року — жіночим.

Свого часу Свято-Троїцький монастир був відомим духовно-просвітницьким центром, а нині – одним із тих туристичних та духовних об’єктів, які мають чим здивувати подорожуючих… Зокрема на території монастиря є унікальні печери монахів-відлюдників. 

Печера є частково природною, частково вирубаною людьми у вапняку, який досить легко піддається обробці. На сьогодні вона складається з двох маленьких келій, підземної церкви та коридору, який їх з’єднує. Одна з келій носить назву келії випробовування. У ній міститься камінь, на який ставали на коліна ті, хто хотів стати монахом. Вважається, що до чернечого життя був готовий той, хто міг витримати так цілу ніч.

Кажуть, що відлюдник прийшов у ці краї в 30-ті роки XIX століття. Протягом чотирьох років у вапняку видовбав собі печеру, й там жив близько сімдесяти років, померши у дуже похилому віці. Місцева жителька розповідала авторові цих рядків, що її мати, яка народилася на початку XX століття, вже не застала його живим.

Ніхто не знає імені цього чоловіка, звідки він прийшов, навіщо вирішив усамітнитися в глухому лісі. Але відомо, що він постійно молився й до нього йшли люди з навколишніх сіл з проханням про молитву. Харчувався чоловік дарами лісу та тим, що приносили йому люди.

Печера складається з двох приміщень – в одному відлюдник жив, у іншому молився. Кам’яне ліжко, погане освітлення, холод та вологість були постійними супутниками відлюдника впродовж його тривалого перебування. Зараз у тій частині печери, де молився самітник, стоять ікони, престол, свічки. Один раз на рік, на Зелені Свята, сюди приходить священик та люди із сусіднього села й проводять у печері богослужіння.

Монастир датується ХVI століттям. Відомо, що кам’яний храм був зведений на місці дерев’яної церкви, закладеної тут ще у ХІV столітті. А взагалі монастир свого часу мав статус лаври та, як годиться, брав свій початок з підземної церкви. Саме тут у Троїцькій церкві, можна побачити унікальну фреску «Страшний суд». Такої, нема більше ані в Україні, ані в усьому світі. Рай та пекло. Два ангели – білий та чорний. Згорток з добрими справами та з гріхами. І реальні персонажі у пеклі.

Якщо ти хочеш перенестися в середньовіччя і уявити, яким був в'їзд у місто, обов'язково підійди до міських воріт. Зведені на місці злиття річки Збруч зі струмком ворота захищали південний в'їзд у середньовічний Сатанів. У XVII столітті ворота були перебудовані і увійшли в систему фортифікаційних укріплень міста. У 1724 році ворота були відновлені після пошкодження, тоді був надбудований зубчастий декоративний парапет на білокам'яних консолях. Товщина стін кам'яного квадратного в плані споруди сягає 2,2 м. Стіни мають бійниці з розширюються в обидва боки щоками. Збереглися залишки білокам'яного декору в бароковому стилі.

Не даремоно, містечко Сатанів називають  «Подільська Швейцарія! Тут серед рівнинного краю – низка сопок, густо порослих лісом, в долині річка і озеро. Як відзначають вчені, це місце – явище унікальне не тільки в Європі, але і у всьому світі. Адже на маленькій ділянці землі знайдено шість мінеральних джерел, різних за складом і унікальних за своїми лікувальними властивостями.

П’ятиметровий водоспад схований в гущавині каньйону і впадає в невелике озерце з блакитною водою.

Водоспад Бурбун розташований в каньйоні річки Бобрівка біля села Лисець Дунаєвецького району. Це несподівана знахідка серед місцевих природніх памяток: чаруючий водоспад нагадує райський куточок, незіпсована дика природа, каміння вкрите мохом, кущі папороті. 

Біля водоспаду обладнано кілька дерев’яних лавок з столами для тих, хто хоче відпочити і пообідати. Якщо місце буде зайняте, цілком реально знайти затишну галявину над водоспадом. Там можна й поставити за потреби намет, але місця є мало.
Село Лисець, в Дунаєвецькому районі, увійшло до півфіналу сіл в конкурсі «Неймовірні села України-2019». І це не лиш завдяки неймовірним краєвидам)

Вербецька товтра, або як на них в народі кажуть - "Чотири кавалери" це ботанічний заказник у складі Національного природного парку “Подільські Товтри”.
Чотири кавалери – чотири сиві брата сарматської доби. Славне і багатостраждальне Поділля… Таке враження, що посеред поля згуртувались чотири кавалери-брати і охоронці отчої землі, аби відсіч ворогу давати, а до них пригорнулись чотири красуні-подоляночки. Усі вони на древній Кам’янець поглядають та й від людського ока саму історію оберігають. 

Власне, кожен горб уквітчаний своєю скатертиною земного раю… Це прекрасне видовище манить, приваблює та не залишить байдужим.

Є як мінімум три причини, чому варто її відвідати.
По-перше, тут дуже гарно. На вершинах товтри (а їх аж чотири — звідси і друга назва — Чотири кавалери) нагромаджене чудернацьке каміння, прямо на якому цвітуть дивовижні жовті квіти.
По-друге, тут можна прогулятися... дном стародавнього моря. Товтри — явище унікальне, аналогів якому в світі практично немає. Мільйони років тому це були морські рифи. Тобто, товтри — це не гори, утворені внаслідок тектонічного руху, а “продукт” діяльності живих організмів — молюсків і коралів.

По-третє, дістатися до Вербецької товтри дуже просто і дешево. Буквально у кілометрі від неї є залізнична станція Нігин, через яку курсують приміські потяги,
що сполучають Хмельницький і Кам'янець-Подільський.

Село Кривчик на Дунаєвеччині перш за все відоме своїм симпатичним палацом, де зараз розташований психоневрологічний інтернат, але мова зараз не про нього. На південній околиці села знаходиться гора Грабина зі скелями зубцями, з якої відкриваються гарні краєвиди

Тут з давніх-давен селилися люди, на згадку про що залишилося городище та численні археологічні знахідки: знаряддя праці, посуд, рештки людських поховань. 
Також на вершині гори були знайдені залишки скіфського поселення. Про це світчать численні археологічні знахідки: знаряддя праці, посуд, рештки людських поховань. Городище складалося з двох частин. Одну використовували в оборонних цілях, в іншій — жили в мирний час.

Ще одне дивовижне місце у Кривчику — маєток, збудований останнім місцевим поміщиком, генералом та членом Державної Думи Михайлом Крупенським.
Цей маєток збудував останній місцевий поміщик, генерал та член Державної Думи Михайло Крупенський. Після більшовицького перевороту він втік. Відтоді про нього та його родину нічого невідомо. 

Зараз у маєтку психоневрологічний інтернат. Старовинний маєток ще 40 років тому передали у керівництво держави і тому приміщення стало інтернатом. Щоб побачити його у всій красі, слід попросити дозволу на екскурсію у керівництва закладу. Екскурсії дозволяють, лише просять не знімати хворих та персонал.

Відома спелеологам всього світу  печера Атлантида  розташовується поблизу села Завалля Кам’янець-Подільського району. Загальна її довжина – 2525 метрів.
Це єдина в Україні трьохрівнева горизонтальна печера, відомості про яку містяться в міжнародних енциклопедіях і спеціалізованих довідниках. 

Довжина 7493 м, площа 3120 м². Відкрита 1969 року. Підпорядкована Хмельницькій обласній раді з туризму та екскурсій. Печера лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Єдина в межах Поділля печера з чітко вираженою триповерховою будовою. Нижній (перший) поверх представлено високими та широкими галереями, другий — звуженими до 1—1,5 м порожнинами, третій — двома невеликими ходами заввишки 5 м. На перетині галерей першого та другого поверхів є великі зали (заввишки до 12 м).

За легендою, у верхній частині схилу, над печерою колись стояла невелика церква. Одного разу вона провалилася під землю в карстову прірву, після чого село і отримало назву Завалля. Про печеру тоді ще не знали, але люди розуміли, що подібні явища пов’язані з пустотами під землею.

За часів СРСР, в 1950-х роках в цих місцях був організований кар’єр з видобутку гіпсу.

Однак незабаром його довелося закрити через велику кількість пустот. У 1969 році залишками від кар’єру отворами зацікавилися київські спелеологи – так була відкрита унікальна печера. За дивовижну красу її назвали Атлантидою.

Серед карстових печер України вона займає особливе місце. Її стіни складаються не з слизької глини, а в більшості з кристальних утворень. Саме завдяки різноманітності і красі кристалів Атлантида здобула світову популярність – її навіть називають справжнім мінералогічним музеєм. 

Садиба Самчики в однойменному селі є одним з найбільш примітних місць на території України, оскільки її забудова, архітектура і інтер’єри приміщень зберегли свій вигляд з XIX століття. 
Палацово-парковий комплекс Самчики — це унікальна пам’ятка історико-культурної спадщини України, один із найблискучіших творів архітектури та садово-паркового мистецтва періоду зрілого класицизму. Сьогодні заповідник є об’єктом природно-заповідного фонду України, також був одним із номінантів Всеукраїнського конкурсу “Сім чудес України” від Хмельницької області.

У 1754-1843 рр. полковник, гайсинський староста Петро Чечель купив в Старокостянтинівському повіті Волині багато сіл в тому числі і маєток Самчики, що належав на той час Казиміру Хоєцькому. Чечель перетворив Самчики на унікальний палацово-парковий ансамбль з розкішною резиденцією.Він запросив найкращих архітекторів, садівників та скульпторів. Автором ансамблю був польський архітектор Якуб Кубицький.

Витончений палац і комплекс господарських споруд, серед яких Китайський павільйон з дахом як у пагоди, розташовані в парку на березі озера. Зали палацу декоровані ліпниною, розетками, фризом, складальними паркетами, рельєфними сюжетними композиціями. За однією з версій, унікальний фресковий розпис палацу виконав видатний російський художник Михайло Врубель.

До палацо-паркового комплексу, крім палацу, входять також два прибрамні корпуси з парадною брамою, старий маєток Хоецьких та цікавий Китайський будинок-льодовня.

Всього у маєтку є п’ять залів: Кругла, Велика, Римська, Спочивальня та Японський кабінет.
Самчиковські інтер’єри вважаються одними з найбільш виражених в мистецтві палаців XVIII-XIX століть в Україні. Палац із чіткою симетрично-осьовою композицією, геометрично виразним і зручним плануванням приміщень, суворими архітектурними формами є зразком будівлі в стилі ампір. Ще з XIX століття за Самчиками  закріпилася назва «український Версаль».

Це далеко не всі цікаві місця Хмельницького краю! Ми будемо доповнювати матеріал новими захоплюючими історіями про цікавинки Хмельниччини.