Цьогоріч в Україні Всесвітній день вишиванки святкують 18 травня. Він відзначається щороку в дев’яти країнах світу у третій четвер травня.
Вишиванка це історія і культура українського народу. Все в цій, здавалося б, простій сорочці цінувалося. Техніка виконання, тканина, колір і візерунок, всьому надавалося особливе, і навіть сакральне, значення. Вишита сорочка повідомляла про походження і статус власника, а також про його матеріальний добробут. З давніх-давен українські жінки створювали різноманітні візерунки, техніки вишивки, способи забарвлення ниток різними кольорами. Ці знання передавалися в родині наступним поколінням, утворюючи особливі ознаки вишивки, характерні для даного роду, села, місцевості. Тому в багатьох районах України існують свої відмінні риси у візерунках, колірних поєднаннях і техніках вишивки.
Народними майстринями було створено близько ста різних технік вишивання, які визначають особливості вишивки, надають їй оригінальності та самобутності. Подільський орнамент рясніє яскравими фарбами. Характерна особливість — основний візерунок виконаний в одному кольорі, дрібні деталі вишиті різнокольоровими нитками. Характерні також різноманітні шви.
Основна риса вишиванок цього регіону — використання мережок. Мережками в техніці «павучки» приєднуються до сорочки уставки рукавів і клинці. Для прикраси використовують кольорову мережку, звану «шабак». Орнаменти вишиванок зазвичай вишивають одним кольором — чорним, іноді червоним, але зустрічаються і невеликі вкраплення інших кольорів у меншій кількості, ніж основний колір. Сорочки вишивалися для різних випадків. Були сорочки і повсякденні, і святкові, і пожнивні.
Але особливе місце займає весільна вишиванка. Вона одягалася всього лише один-єдиний раз за все життя, а потім ховалася в скриню і повинна була зберігатися, захищаючи сім'ю від негараздів. Весільні сорочки витягали зі скрині, коли народжувалася дитина. Коли вперше купали хлопчика, то витирали материнською сорочкою, а замотували в батьківську, а дівчинку після купелі витирали батьківською сорочкою, а замотували в материнську. Для немовляти першу вишиту сорочку вишивали на тканині, яка оброблялася свічками, освяченими при ім’янареченні і хрещенні малюка. Вважалося, що таким чином дитину захищають від бід, негараздів і нечисті. Також у деяких регіонах на цих сорочках вишивали в непомітному місці червоний хрест. Коли починався посівний сезон, українці вбиралися у спеціально вишиті для цього сорочки. Одягалися всі в таку сорочку і влаштовували цілу виставу, просили у землі врожаю, співали, водили хороводи (цей звичай сягає корінням давньослов'янських традицій).
Існував ще й такий звичай: молода наречена мала подарувати нареченому і його батькам по вишитій сорочці. Сорочку для майбутньої свекрухи обов'язково перед тим, як сісти вишивати, потрібно було вимочити в дуже солоній воді, щоб уникнути бід і сліз у майбутній сім'ї. Наші пращури вважали, що прилегла до тіла сорочка — це провідник магічної сили, яка оберігає свого власника від усього поганого. З цим було пов’язано також чимало прикмет і забобонів.
За певними правилами прялась і вишивалася сорочка для вагітних жінок. Величезне значення надавалося й орнаменту на вишитих сорочках. Не можна було переймати малюнок, наприклад, у подруги або родича, бо це означало, що людина ніби «забирає» або «повторює» чужу долю. Вишита сорочка це не просто одяг, а історія і культура цілого народу, де закодовані певні знання наших предків.
Нині вишиванка є дуже популярним трендом не тільки в Україні, а й за кордоном. Елементи українських етномотивів використовували такі відомі світові дизайнери, як Жан-Поль Готьє, Джон Ґальяно (модний дім Dior), Фріда Джаніні (модний дім Gucci), модний дім Valentino. У 2015 році американське видання Vogue опублікувало статтю, в якій назвало українську вишиванку одним з головних трендів сезону, а 2016 року американське видання The New York Times головним трендом літа.
Український народ має прекрасний самобутній одяг, не забуває в повсякденному житті про свої традиції. Нині набуває надзвичайної популярності одяг в українському стилі, він не лише прикрашає і додає оригінальності кожній людині, але й свідчить про повагу до своєї культури, історії та традицій. Шануймо свої джерела!