72-річна харків'янка разом із родиною знайшла прихисток у Шепетівці

 Вже із квітня Лідія Іванівна разом із родиною знайшли прихисток у Шепетівці. Переселенцями стали через постійні обстріли рашистами Харкова, звідки вони родом.

Живемо у гуртожитку. Приїхали всією родиною, нас дев’ять чоловік – діти, внуки, сваха, — розповідає жінка. — Діти працюють віддалено, внуки дистанційно навчаються, а я теж без діла не сиджу, знайшла собі заняття.

Пані Лідія волонтерить у Центрі гуманітарної допомоги від ГО БФ «Від Людини до людини».

Порадили сюди прийти за гуманітарною допомогою. Запитала, чи потрібна допомога? Руслана Дем’яненко, координатор центру, сказала, що так. Ось і теж знайшла собі заняття.

Окрім справ у Центрі, пенсіонерка готує смаколики для захисників.

Лідія Іванівна – найповажніша волонтерка нашого Центру, а ще вправна господиня, — розповідає про жінку Руслана Дем’яненко. — Варить дуже смачне варення. Думаю, що на передовій хлопці ласують та дякують за такі гостинці. А це справа рук - нашої волонтерки.

Зараз волонтерський центр готує передачі для чергової поїздки до Ізюму. Роботи багато: сортувати речі, пакувати харчові набори.

Доводиться довго працювати, але розумієш, наскільки на сході чекають допомогу, тому сила знаходиться.

За свою трудову біографію пані Ліда працювала на різних посадах й установах: на заводі, дитячому садочку, школі.

Вже давно вийшла на заслужений відпочинок, але через обстріли Харкова довелося залишити будинок і шукати безпечний прихисток.

Люди у Шепетівці проявили до нашої родини розуміння, гарно ставляться, знайшли житло.

На щастя, будинок, у якому мешкала родина в передмісті Харкова, не постраждав.

Ми жили у сірій зоні. Звичайно, прилітало і нам місцями, але переважно будинки.

Одне із правил у Центрі гуманітарної допомоги - спілкуватися українською.

На старості довелося вчити українську мову, — додає Лідія Іванівна. — Ми любимо Україну і вже давно зробили свій вибір.